Якось ми отримали замовлення пошити костюм Гулівера. Це було восени 2006 року, у нашій майстерні пролунав телефонний дзвінок. Телефонували з рекламної агенції MSGroup. Милий дівочий голос ставив навідні питання з виготовлення карнавальних костюмів.
На перший погляд, питання були звичайними: «Чи ми шиємо костюми? Скільки коштує розробка ескізу? Яка вартість пошиття? Які терміни виготовлення тощо» І тільки наприкінці розмови з’ясувалося, що потрібне вбрання для Гулівера зростом чотири з половиною метри. Тобто потрібно було виготовити гігантський костюм Гулівера.
Чесно вам зізнаюся, що моя перша думка була про розіграш. Оскільки на той час був просто бум розіграшів по радіо. Однак потім виявилося, що в магазині «Дитячий світ», у залі іграшок на третьому поверсі, встановлюють механічну ляльку. Яка до того ж зніматиме капелюх і вітатиме дітей.
Складність полягала у тому, що таких замовлень у нашій практиці ще було, а й у гігантському костюмі Гулівера для такого розміру ляльки. Тим цікавіша була робота. І я, звичайно, погодилася. Мені надіслали схему цієї споруди з розмірами і вже готовий приблизний ескіз костюма. І ось із цього моменту все закрутилося…
- Ми підняли книги з історії костюма.
- Переглянули ілюстрації до книги про пригоди Гулівера.
- Зібрали багато інформації в Інтернеті.
- Підібрали тканини за кольором та фактурою, а потім подали на затвердження замовнику.
У процесі розробки ми змінили модель костюма. Справа в тому, що за часів Гулівера не вигадали ще кишень. Тоді носили поверх жилетів камзоли з великими виворотами на рукавах. Так ось ці самі відвороти і служили чоловікам кишенями. Також у швах одягу робили спеціальні прорізи, щоб можна було дістатися гаманця, захованого за поясом.
Більше того, сорочки теж відрізнялися фасоном зображення на ескізі. Але мода на той час змінювалася досить швидко. Зокрема кишені, у звичному для нас вигляді, з’явилися лише років за десять.
А мені дуже хотілося наблизити костюм Гулівера до історичного варіанту. Тому ми запропонували замовнику трохи змінити початковий ескіз костюма. Узгодження пройшло успішно, і робота розпочалася.
Перша примірка.
Отже, ми приїхали до «Дитячого світу» на першу примірку. Нас зустрів представник рекламної компанії. І провів у маленький вузький коридор, у якому стояв наш Гулівер у розібраному вигляді: ноги окремо, тулуб і голова окремо.
Усміхнувшись, ми приступили до зняття мірок. Обміри голови для виготовлення капелюха пройшли не складно. А ось обміри тулуба змусили замислитись. Добре, що нас троє. До того ж кожна була озброєна вимірювальною стрічкою (довжина однієї такої стрічки зазвичай 150 сантиметрів). Зловчившись, ми приступили до зняття мірок об’ємів грудей та талії.
Тоді я згадала, як у Криму, в Нікітському ботанічному саду обіймала мамонтове дерево. Мої відчуття були приблизно однаковими.
Талію Гулівера ми вимірювали вдвох. А ось ширину спини та довжину рук довелося міряти всім трьом. Після проведених вимірів, переді мною постало завдання ще складніше. Мені треба було сконструювати одяг так, щоб потім нарядити в нього Гулівера.
До того ж, зважаючи на застиглу позу ляльки, довжина плечей і рук були різними. Але це нічого. Можна змінити при конструюванні лекал. А ось як потім одягнути нерухому ляльку в готовий одяг???? Питання поки що залишалося відкритим і вимагало нестандартного підходу.
Справа в тому, що лялька була вилита з гіпсу. В основі мала металевий каркас. Тому її не зігнеш. І розставлені ноги не зрушиш, щоб одягнути штани!
Підготовка до створення костюму Гулівера.
В результаті, прийняли рішення частину швів, скріпити липучками. І частину – сорочковими ґудзиками та потайними застібками. Решту підкоригувати драпіруванням і складками.
Наприклад, бриджі, на які пішло шість метрів вельвету, були сконструйовані з потайною застібкою штанин. По внутрішньому шву кожної ноги розташовувалося безліч сорочкових ґудзиків та петельок. Однак у застебнутому стані їх зовсім не було видно. А внутрішній шов залишався рівним та гладким.
Для гетр, ми купили трикотаж двох кольорів: червоний і жовтий. Довелося порізати його на смужки, а потім пошити, чергуючи кольори.
Черевики Гулівера привезли до нас у майстерню. Заносили їх двоє молодих людей, по черевику кожен.
Хтось у вантажному ліфті перевозить меблі, а до нас вантажним ліфтом доставили величезні гіпсові черевики із залізним каркасом усередині. Вони мали модель шкіряного взуття. Тому, ми придбали німецький гумовий клей (нам рекомендували його як найякісніший) і штучну шкіру трьох видів.
Чесно вам скажу, ніхто з нас справжнього взуття не шив. Тонкості та нюанси цієї складної справи нам були не відомі. Але у нас у дворі, є маленька майстерня з ремонту взуття, в якому працювала чудова, доброзичлива людина. Взуттєвих справ майстер. Ось до нього за консультацією я звернулася.
Він люб’язно провів для мене МайстерКлас. Я все старанно записала. Подякувала йому. І пішла застосовувати нові знання на практиці.
Спочатку пробувала клеїти шматочки на гіпсову плиту. Чекала поки висохне. А потім перевіряла на міцність. В результаті експериментів визначила необхідну кількість шарів клею. А також необхідну температуру нагрівання шкіри. І багато інших маленьких секретів, якими так люб’язно поділився зі мною майстер золоті руки.
Правду кажуть, що світ не без добрих людей! А результат моїх експериментів ви можете побачити у магазині «Дитячий світ».
Коли роботу з черевиками було завершено, їх благополучно відвезли та встановили на п’єдестал.
Друга примірка.
Костюм Гулівера був сконструйований та пошитий. Друга примірка пройшла успішно. Зрештою, призначили дату складання та встановлення Гулівера. Оскільки мав приїхати головний конструктор усієї цієї споруди, і під його чуйним керівництвом, уже одягненого в костюм Гулівера, повинні були установити на п’єдестал.
Яким же було наше здивування, коли ми приїхали у призначений час, щоб одягнути ту велику ляльку, але побачили вже змонтованого та встановленого на п’єдестал Гулівера. Він стояв у шкіряному капелюсі на голові, у черевиках і абсолютно голий!
Хочу обумовити, що капелюха ми пошили в першу чергу. І віддали монтажникам, тоьу що її необхідно було закріпити на залізному обручі. Тому вона одразу стала невід’ємною частиною споруди.
У призначений для зустрічі час, нас зустріла тиша і безмовність. Нікого ніде не було: ні представників рекламної компанії, ні керівництва «Дитячого світу».
Однак, після кількох телефонних дзвінків, і біганини кабінетами, з’ясувалися деякі обставини. Виявилося, що головний конструктор змінив плани. Тому монтаж, перевірку роботи механізмів тощо. вирішили провести раніше. Тим не менш, забули про це повідомити нас.
Як мені потім пояснювали, що один із керівних працівників вніс пропозицію одягнути костюм Гулівера на вже зібрану ляльку. Пропозиція була прийнята на “ура” без погодження з нами! Тому після перевірки всіх механізмів вирішили демонтаж не проводити.
Після цього всього, нам запропонували велику драбину і сказали, що ми можемо приступати до роботи.
Не можу висловити словами моє розчарування та обурення! Ось що відбувається, коли в процес втручається керівна адміністративна неосвічена особа!
Довелося дуже довго, детально, пояснювати одному з відповідальних керівних працівників, причини, з яких ми не зможемо одягнути цю ляльку запропонованим ними способом. І про те, чому демонтувати Гулівера їм все одно доведеться.
Було багато телефонних дзвінків, консультацій, з’ясувань та пояснень. Тож не все пройшло так гладко, як починалося. Але зрештою адміністрація була змушена перенести відкриття залу на кілька днів.
Гулівера все ж таки демонтували, щоб одягнути.
Одягали ми його в тому ж маленькому коридорчику, де знімали мірки. При остаточному монтажі ляльки ми не були присутні. Коли зал відкрили для покупців, ми прийшли подивитися на результат нашої спільної праці.
Гулівер привітав нас своїм низьким баритоном і привітно зняв перед нами капелюх.
Автор статті: Людмила Хомік (Дизайнер Міла Гришка).